Реєстрація торгової марки
Україна, Євросоюз та всі країни світу
RU
UA

Авторське право в театрі

Авторське право - права творців та учасників вистави



авторское право Законодавство містить не остаточний перелік об'єктів, на які поширюється авторське право (далі скорочено - АП). Перелік цей не остаточний саме тому, оскільки він передбачає можливу наявність інших об'єктів АП. Зверніть також увагу, що на нашому сайті є окремі сторінки, які детальніше висвітлюють спеціальні теми:
Загальні питання про авторське право;
Просто та доступно реєстрація авторських прав.

Об’єкти прав у театрі це:
- драматичні та музично-драматичні твори (п'єси та лібрето, опери чи оперети);
- сценарні твори (у театрі вони зустрічаються рідше, ніж у телебаченні чи кіно, проте сценарій може бути й у масового свята);
- хореографічні твори та пантоміми;
- музичні твори з текстом та без тексту;
- а також твори живопису та сценографічного мистецтва (тобто робота художника-сценографа, художника з костюмів, художника ляльок тощо);
- інші твори.

Замовити реєстрацію авторського права негайно!

Зателефонуйте 0987733353, напишіть в Telegram, Viber, Skype або на info@tm.ua


Детальніше про авторські права учасників вистави


Художник по світлу. Художник по світу - також творча професія. Перелік об'єктів АП, як уже було сказано, не остаточний, тому якщо сторони визнають його авторську роботу, то це необхідно обумовити в контракті. Важливо також, щоб твір міг бути зафіксований, (наприклад, у письмовій формі або відеоплівці) і щоб його можна було повторити. На створення проекту освітлення вистави може бути укладено авторський договір. Освітлення, безперечно, є об'єктивним явищем. Світло об'єктивно сприймається і може бути зафіксоване у відеозаписі. Світлове оформлення може бути відтворено багаторазово.
У режисера-постановника, акторів, виконавців музики, диригента, відповідно до Закону - права суміжні. Вони також охороняються відповідно до Закону про авторське право та суміжні права. Закон визнає АП за всіма переліченими авторами вистави. Для того, щоб використати їхню роботу, між кожним з них та театром має бути укладено авторський договір. Тому реєстрація авторського права на учасників вистави є складним юридичним завданням.

Облік авторських та суміжних прав у договірних відносинах між театром та його працівниками


У театрі штатні творчі працівники створюють свої твори з урахуванням трудового договору, а запрошені - виходячи з авторського договору замовлення (замовляється п'єса, музика, сценарій, декорації), чи авторського договору на оприлюднення твору. У договорі ж із актором чи режисером-постановником мають бути відображені їхні права як власників суміжних прав. Реєстрація авторського права – це завжди найкращий спосіб захистити свої права працівникові театру.
Як режисеру, так і іншим працівникам (штатним чи запрошеним) театру необхідно насамперед дуже уважно ставиться до договору, відповідно до якого вони беруть участь у постановках театру. Договір визначає як форми, в яких використовуються театром їх авторські права чи права на виконання, так і фінансову винагороду, яку вони одержують за це використання. Кожен штатний співробітник театру повинен бути ознайомлений з документом (посадовою інструкцією, посадовими обов'язками), в якому чітко визначено, що він зобов'язаний робити за зарплату, що отримується.

Замовити реєстрацію авторських прав


Потрібно пам'ятати, що АП штатних співробітників будь-якої організації належать згідно із законом цій організації на підставі трудового договору. Право використання твору, створеного (здійсненого) співробітником у межах виконання службових обов'язків, належить роботодавцю. Щодо майнових прав виконавців - штатних співробітників театру, то дозвіл на їх використання, згідно з п. 4 статті 37 Закону, видає "керівник колективу виконавців", тобто, по суті, знову ж таки театр (його адміністрація).
Лише у разі якщо у трудовому договорі чи посадовій інструкції не зафіксовано іншого, використання творів та праці штатного співробітника має бути закріплено укладенням окремого договору. Тобто. якщо, наприклад, штатний режисер за своїми службовими обов'язками (зазначеними у трудовому договорі) повинен ставити репертуарні спектаклі, але трудовий договір не передбачає використання відеозаписів вистав у комерційних цілях, то право використовувати його постановку в такій формі має обумовлюватися в окремому договорі з театром, який би передбачав також і матеріальну винагороду.
Однак у будь-якому випадку виконавцю (і актору і режисеру) необхідно уважно прочитати ті статті Закону "Про авторське право і суміжні права", де чітко обумовлюються винятки, тобто ті випадки, коли майнові права виконавця не діють. У разі виникнення конфліктів найрозумніше - звернутися до юриста.

Кому належить вся постановка вистави?


На відміну від фільму (аудіовізуального твору), володарем майнових прав на яких є виробник, АП на театральну постановку загалом закон не закріплює ні за ким.
Вистава - складний твір. Права на використання кожної його частини (літературного твору, музики, декорацій тощо) передаються театру автором за окремим договором. Якщо в цих договорах між театром та авторами вистави обумовлено передачу театру прав на використання конкретних творів у конкретній постановці на певний термін на певних умовах (у тому числі фінансових), то це все-таки не означає, що театру переходять якісь майнові авторські права на всю постановку загалом. Театр лише має сукупність прав використання тих чи інших творів, що становлять виставу.
Якщо театр робить те, що називається "мерчандайзингом", тобто створює аудіо і відеозапис вистави, випускає сувеніри на тему вистави, то кому належать права на використання всієї цієї продукції?
Все залежить від того, які з усіма авторами та виконавцями вистави укладено договори. У цих договорах має бути сказано, що театру на визначених авторами умовах передається право знімати постановку на відео та кіноплівку, записувати саунд-трек/фонограму постановки, передавати постановку або її запис в ефір, випускати сувеніри та іншу побічну продукцію, що містить зображення на тему вистави, головних героїв, акторів, і поширювати всю цю продукцію в комерційних чи рекламних цілях.
Адміністрації театрів необхідно пам'ятати, що відповідно до Закону усі майнові права автора (права на використання твору) або виконавця, які не включені до договору з ним, не вважаються переданими. Якщо автор п'єси за договором не передавав театру право знімати постановку на відео та розповсюджувати касети, то це театру заборонено.
Автор також може бути проти будь-якого не обумовленого у договорі використання свого імені, прізвища, зображень, біографії. Принцип свободи договору дозволяє включати до нього будь-які умови, що не суперечать законам. Якщо автор не хоче, щоб його фотографія використовувалася на рекламній продукції театру, він може включити цю умову в договір. Якщо театр має такі плани, то теж все це необхідно згадувати в договорі. Якщо в основному договорі такі положення відсутні, можна укласти доповнення до договору, або додатковий договір. Реєстрація договору як сама реєстрація АП – дуже корисний крок.


Замовити реєстрацію авторського права

Як можна передати постановку (шоу, масове свято тощо) до інших театрів?


Тут усе залежить від тієї правової бази, на якій заснована дана постановка. Оскільки при передачі вистави до іншого театру актори та інші виконавці змінюються, то йдеться насамперед про АП на різні складові вистави та про права режисера-постановника.
Як правило, автори передають права на використання їх твору лише одному конкретному театру, проте за законом і практично може бути інакше. У договорах може бути зазначено, що театр має право передавати твори як у рамках вистави, так і самостійно (декорації та костюми можуть підійти до різних постановок та бути переданими в оренду), третім особам. Фінансові умови у цьому разі конкретно обумовлюються.
Також, укладаючи договори з іншими театрами на "клонування" театральної постановки чи шоу, театр-правовласник може однією з умов поставити обов'язкове збереження початкової режисури, тобто запрошення для нових постановок завжди одного режисера-постановника, з яким у першого театру-правовласника укладено договір.

Юридичні аспекти закордонних гастролей


Якщо вистава заснована на творах закордонних авторів, то передусім треба з'ясувати, чи їх авторські права охороняються як в Україні, так і в країні, куди виставу везуть.
Термін охорони авторського права в різних країнах різний, в Україні на сьогодні наступний: протягом життя автора та 70 років після його смерті. При цьому на території України авторські права іноземних громадян підлягають охороні лише у тому випадку, якщо Україна перебуває з цією країною в одній міжнародній конвенції або підписала двосторонній договір про взаємну охорону АП громадян. Як обсяг охорони, так і дата підписання Україною відповідної угоди, з якої розпочинається охорона прав іноземних громадян, можуть відрізнятися. Про все це необхідно проконсультуватися у юриста.
Проте принцип один: на території кожної країни АП охороняється відповідно до місцевого законодавства. Тобто, якщо п'єсу англійського драматурга везуть до Великобританії, з якою Україна перебуває в Женевській конвенції (дата вступу України до цієї конвенції – 27 травня 1973 року) та права автора п'єси, опублікованої до 1973 року, в Україні не охороняються, то на території Великобританії їм забезпечено повну правова охорона. Якщо не підписати відповідного договору з автором або правовласником (спадкоємцем, літературним агентам), то вони можуть заборонити виставу до показу та вимагати компенсації.
Те саме стосується прав виконавців. Якщо згідно із законом країни, куди вивозиться вистава, і АП, і права виконавця якогось твору охороняються, то претензії з боку володаря виконавчих прав також необхідно задовольняти. Втім, ті ж правила стосуються і закордонних театрів, які ввозять в Україну свої вистави.
Однак навіть за бажання врегулювати всі правові питання при вивезенні вистави, виникають і суто технічні складнощі: пошук правовласника на кожний конкретний використаний твір, навіть якщо це зовсім невеликий уривок. У такому разі допомагає звернення до АВТОРСЬКИХ СУСПІЛЬСТВ відповідних країн (якщо вони є, звичайно), які мають сприяти врегулюванню подібних питань.
Коли вистава ґрунтується на творах українських авторів, то якщо термін охорони їхніх прав в Україні ще не минув, необхідно обов'язково узгодити з автором (правовласником) можливість показувати постановку як у країні, так і за кордоном. Одна з важливих умов авторського договору згідно із законом – територія використання. Якщо її не обумовлено, то за замовчуванням такою територією вважається виключно Україна.
Однак не всі об'єкти АП, які отримують охорону в Україні, охороняються в інших країнах. Наприклад, сценографія та хореографія охороняються як об'єкти АП далеко не скрізь. Але автор твору, що охороняється в Україні та вивозиться для прокату за кордон, має право на авторський гонорар у будь-якому випадку. Авторам потрібно враховувати всі ці обставини при видачі дозволу на використання їх творів для показу вистав за кордоном.

Авторське право і хореографія


Єдиної загальновизнаної системи запису хореографії немає, тому, згідно із законом, це не обумовлюється: хореографія охороняється в будь-якому випадку, якби вона не була зафіксована.
У разі коли сучасний автор, наприклад, Борис Ейфман, створює нову оригінальну хореографічну постановку, закон забезпечує йому повний обсяг охорони його АП.
Якщо ж сучасні хореографи відновлюють хореографію, наприклад, Маріса Петипа виходячи з записів, зроблених на початку ХХ століття, їх роботу не можна назвати авторською. За законом реставрація та редакція не є об'єктом АП.
Іноді в хореографії редакція вистави вносить нові творчі елементи. Однак навіть у цьому випадку хореограф має права лише на ці конкретні елементи танцю. Вони повинні бути обов'язково зафіксовані в авторському договорі між хореографом та театром, або між театром та третьою стороною, якщо хореограф є штатним співробітником театру. Ці елементи, визнані конкретним творчим внеском хореографа у реконструкцію балету, мають у договорі термінологічно позначатися як авторська робота. Тобто у договорі має бути чітко прописана і робота щодо відновлення, і авторська робота щодо створення нових елементів балету.
Інша проблема виникає, коли колишні співробітники театрів їдуть за кордон і там ставлять балетні постановки, ідентичні хореографії балету свого колишнього роботодавця - театру.
Тут потрібно враховувати два важливі аспекти охорони АП: це громадянство автора та місце оприлюднення (першої публікації, постановки тощо). Якщо твір створено громадянином іншої країни, навіть нашим колишнім співвітчизником, та оприлюднено вперше на території цієї країни, то авторські права на нього охороняються відповідно до місцевого законодавства, а не українського.
При цьому причина зміни громадянства не має значення. Так, наприклад, навіть якщо еміграцію багатьох діячів культури після революції можна вважати в певному сенсі (а іноді й у прямому - це, наприклад, відома висилка у 1922 році з Радянського Союзу великої групи філософів та діячів культури) примусовою, то для Закону про авторське право і суміжні права важливий лише сам факт зміни громадянства. Певні пільги згідно із законом надаються лише незаконно репресованим громадянам колишнього СРСР, спадкоємці яких мають право на повний термін охорони їхніх прав з моменту реабілітації, а не з моменту смерті.
Також потрібно знати:
- ким створена початкова хореографія і коли;
- хто має праву на цю хореографію, тобто була вона створена в рамках службових обов'язків (тоді права належать театру), чи запрошеним хореографом за авторським договором (тоді права належать йому);
- чи діють ще АП щодо цих творів?;
- чи хореографія охороняється як об'єкт АП на території тієї країни, де вона відтворена або повторена;
- на підставі яких міжнародних конвенцій у тій чи іншій країні права хореографів можуть охоронятися і які межі (дати) цієї охорони, якщо ці конвенції не мають на увазі зворотної сили (тобто охорони завжди, незалежно від дати вступу країни до конкретної конвенції).
Власники прав на хореографію повинні дуже уважно розглянути всі ці аспекти, тому що якщо за будь-яким із зазначених пунктів їх права в цій країні просто не охороняються (причому не охороняються ЗА ЗАКОНОМ), то виставлення претензій не матиме жодних підстав, а послужить лише підставою для збільшення напруженості у відносинах із закордонною організацією культури.

Права запрошених авторів


Є ще один важливий аспект діяльності театру – це запрошення авторів виконавців (хореографів, акторів, режисерів-постановників, музикантів) з-за кордону.
Тут слід пам'ятати лише одне: якщо твір (або виконання) створюється та оприлюднюється (вперше виконується) за договором з українським театром на території України, то всі взаємини сторін та охорона прав (авторських та суміжних) регулюються на підставі українського законодавства. Запрошені фахівці мають право або погодитися на умови договору, або відмовитися від нього, але не мають права вимагати дотримання своїх прав на території України відповідно до законодавства країн, громадянами яких вони є.

Авторське право композитора на музику


Виключні майнові права композитора на його музичні твори, як і права автора будь-якого твору – літературного, хореографічного тощо, обумовлюються у статті 16 Закону про авторське право. Пункт перший цієї статті говорить про право автора (в т.ч. композитора) на "використання твору у будь-якій формі". Список можливих на сьогодні форм використання наводиться у тій же статті.
Перерахуємо їх:
- право на відтворення (копіювання)
- право на розповсюдження будь-яким способом (продаж екземплярів, прокат, здавання в оренду і т.д.)
- право на імпортування примірників твору (продаж їх за кордоном)
- право на публічний показ і на публічне виконання
- право на повідомлення в ефір
- право на передачу по кабелю (по суті, по будь-яких дротах тобто і в мережі Інтернет також)
- право на переклад твору
- право на переробку, аранжування та інші форми переробки твору.
Всі ці права є майновими та, відповідно, можуть передаватися іншим особам за авторським договором. Однак кожен вид використання має бути спеціально обумовлений у такій письмовій угоді, інакше вони зберігаються за автором.
Музичні твори передусім можна видати у вигляді партитури чи будь-якого іншого нотного запису та розповсюджувати екземпляри цього видання. У такому разі між композитором і видавцем повинен бути укладений авторський договір, в якому обумовлюються кілька важливих пунктів: передача прав на видання та розповсюдження, винятковість або невиключність переданих прав, термін договору, тираж, розмір та форма оплати тощо.
Публічне виконання музичного твору може відбуватися у різний спосіб: самостійно (зі сцени) чи у складі складного твору (театрального спектаклю). Концертний майданчик та виконавець повинні отримати дозвіл композитора на виконання його твору. Те саме стосується будь-яких інших видів виконання. Театр також має укласти з композитором (або його представником) договір використання музичного твору у спектаклі.
При записі твору у фонограму, виробник фонограми має укласти з композитором договір. Дуже часто ці права (так звані "механічні" права автора, тобто прав на звукозапис) передаються видавцеві нот за видавничим договором. Тоді виробник фонограми повинен звертатися за дозволом на запис до видавця, який, якщо це зазначено в договорі між останнім та композитором, здійснює розрахунки з автором за відплатну передачу прав на запис фонограми.
Виробнику фонограми також слід пам'ятати, що у його обов'язки згідно із законом входить як укладання договору з автором (видавцем автора), і укладання договору з виконавцем, що має свої права виконавця. У договорах із нею мають враховуватися як виробництво фонограми (записи), і її подальше поширення (на касетах, платівках, СД і ДВД-дисках тощо.). Розмір та форма винагороди автору та виконавцю в кожному випадку встановлюються за домовленістю сторін.
Те саме стосується і виробників аудіовізуальних творів (теле-, відео- та кінофільмів), які повинні укладати договори з власниками авторських та прав виконавця на твори, використані у фільмі.

Автор: З. Фіалковський


Авторські права на цю статтю.
Виключні права на публікацію та оприлюднення цієї статті належать ТОВ "Українські торговельні марки". Передрук (копіювання), публічний показ, публічна демонстрація, або будь-яке інше оприлюднення цієї статті, які роблять її доступною для публіки – є порушенням прав ТОВ "Українські торговельні марки" та Авторів.

Реєстрація Ваших авторських прав - розпочнімо негайно!